Родина Іларіона і Іріны Ільковічовых, вызначна родина русиньской інтеліґенції

Іларіон Ільковіч (26.1.1874 – 10.3.1956)  быв ґрекокатолицькый священик в Шаріськім Щавнику і у Фулянцї коло Пряшова, ёго жена была Іріна Ільковічова (13.8.1881-3.9.1953), роджена Тороньска. Отець Іларіон, або Гілар владїв веце языками. Знав добрї по мадярьскы, нїмецькы, руськы, словацькы і, самособов, по русиньскы. Родина ґрекокатолицького священика Іларіона Ільковіча была русиньской народности.

Довєдна ся в русиньскій ґрекокатолицькій родинї отця Гілара і ёго жены Іріны народило четверо дїтей – Миколай, Діоніз, Алексій і Марта. Родічам барз залежало на освітї своїх дїтей, зато вшыткым дали можность штудовати на высокых школах. Двоме ёго сынове, Миколай і Діоніз і дївка Марта штудовали на Карловій універзітї в Празї, Алексій там не доштудовав право.

Хоць в офіціалных документах фіґуровало властне мено (Г)Іларіон Ільковіч, містне жытельство, враховано найблизшой родины, знало ҐК священика Іларіона під меном Гілар Ільковіч. Так го ословлёвали,  но і сам ся тaк підписовав. Іларіон Ільковіч быв веце раз вязненый, наперед фашістами про своє несогласіє з ґардістічнов, людацьков політіков, по заказї і ліквідації ҐК церькви по Пряшівскім соборі дня 28. 4. 1950, в 50-х роках зась комуністами.  Кедь го пропустили з вязніцї, не вернув ся до Пряшова, але із женов Ірінов жыв із сыном Діонізом в Братїславі, котрый їх доховав до смерти.

Миколай Ільковіч – *1904 – Шаріськый Щавник – †1978 – Пряшів

Марта Ільковічова – *1912 – Фулянка – † 1993 – Пряшів

Діоніз Ільковіч – *18. януар 1907, Шаріськый Щавник – † 3. авґуст 1980, Братїслава, фізік і фізікалный хемік русиньского походжіня

Родина Діоніза Ільковіча

Діоніз Ільковіч ся народив Іларіонови Ільковічови і Іренї Ільковічовій в Шаріськім Щавнику як другый сын – 18. януарa 1907. Родина ся по народжіню Діоніза одстїговала до Фулянкы, де Іларіон быв ґрекокатолицькым священиком на ҐК парохії до року 1950.

Женa (манжелка) Діоніза ся звала Ленка, роджена Сасінкова (1922 – 2012), была довгорічнов научнов заместнанкынёв Фізікалного інштітуту САН. Походила із Попраду. Діоніз ся з нёв зознамив на танечній забаві в Братїславі.

Мали дві дївкы: РНДр. Даґмар Ілковічову, ЦСц., народжену в році 1951. В роцї 1988 ся оддала другый раз за Івана Гавла, брата чеського презідента Вацлава Гавла, є выштудована математічкa. Друга дївка ся народила в роцї 1952 і зве ся Ева Потфаёва – Ілковічова. Є академічнов сохарьков і авторков веце умелецькых рельєфів свого нянька.

Діоніз Ільковіч

Діоніз Ільковіч і ёго ровніця

На Гейровского інштітутї або офіціално на Інштітутї про фізікалну хемію на Карловій універзітї  робив інтерно лем до року 1932, потім лем як негонорованый асістент, зато зачав учіти хемію і фізіку на 3-х пражскых ґімназіях і реалках. Попри тім і надале робив на Гейровксого інштітутї і партіціповав на вытворїню теоретічных основ полароґрафії.

В лабораторію професора Гейровского на самім зачатку ся Діонізови Ільковічови подарило довєдна з тальяньскым фізіком Семераном вынайти методу компензації капацітных прудів (публіковали о тім сполочну статю в роцї 1932 і была то перша Ільковічова научна публікація ці статя). Компензачным обводом, котрый авторы вынашли, ся в великій мірї подарило ануловати рушивый набіячій пруд (rušivý nabíjací prúd) і тот обвод быв од того часу  частёв вшыткых комерчных полароґрафів.

Найвызначнїшым выслїдком снажіня Діоніза Ілковіча на Гейровского інштітутї было в роцї 1934 одводжіня одношіня меджі полароґрафічным діфузным прудом, концентраціов розтоку і характерістіками квапковой ортутёвой електроды знамого як Ілковічова ровніця, котра є основным правилом полароґрафії.

• i_d=  708 n D^1/2 m^3/2 t^1/6 c

Публіковав ю в своїй найвызначнїшій научній публікації / статї в анґліцькім языку в двойязычнім французьско-анґліцькім часописї – Collection of Czechoslovak Chemical Communications Vol. 6, рік 1934. Тота статя о обяві полароґрафії є найцітованїшым словацькым научным жрідлом до днешнёго дня.  Є то дотеперь найцїтованїша робота словацького фізікалного хеміка. Є то найважнїшый теоретічный обяв полароґрафії, наукы, котра вызначує притомность хеміцькых латок в розтоку мірянём електрицького напятя і електрицького пруду меджі двома електродами.

Професор Брдїчка о Ілковічовій ровніцї написав: „Dômyselne odvodená rovnica sa stala medzníkom vo vývoji polarografickej metódy. Jeho korekcia na konvekciu kvapaliny svedčí o fyzikálnom dôvtipe, ktorý ho vždy viedol k jednoduchej a matematickej formulácii problému. Všetky neskoršie a zložitejšie odvodenia dospeli prakticky k tomu istému výsledku.“

Як написав професор Й. Корыта в своїй статї о професорови Гейровскім і полароґрафії (1984) „…тота ровніця є єдно з найцітованїшых фізікалных одношінь, котре вышло з нашой країны“.

За свого пражского перебываня Діоніз Ільковіч публіковав за сім років девять самостатных научных робот і штири із сполуавторами, котры публіковав в научнім французсько-анґліцькім часописї Collection of Czechoslovak chemical Communications. До року 1939 было шість ёго робот цітованых 55 раз, з того на главну ёго роботу, котра обсягує Ілковічову ровніцю, ся науковцї з цїлого світа одволавали 24 раз.

Пражскый період закінчів уже в Братїславі книжнов публікаціёв Полароґрафія, выданов в роцї 1940 Єднотов чехословацькых математіків і фізіків в рамках едіції Cesta k vědení. Книжку професор Гейровскый назвав шыроко хоснованым методолоґічным помічником полароґрафії.

Полароґрафія

Полароґрафію є електрохеміцькый процес, в котрім суть главныма дїями переносы йонів в тестованім розтоцї меджі двома електродами. Ортутёва квапкова електрода і цілый способ, ялк ґалванометром міряти ток пруду на нїй, є ґеніалным обявом професора Ярослава Гейровского. Барз довго експеріментовав, но вшыткы хоснованы електроды ся електролізов мінили і мінила ся тыж їх фізікално-хемічны властности. Аж довтогды, покы професор Гейровскый не пришов на то, же може поужыти як електроду ортутёву квапку. Oртуть є нелем водива і добрї розпущасть многы металы, но одночасно є ?текута і так можэе легко утримовати свою форму і при неперурошованім току йонів на єй поверхности. За тот обяв дістав професор Гейровскый Нобелову цїну за фізіку.

Ільковічовым приспінём к розвитку той методы є точный математіцькый попис того, што ся на поверхности електроды одогравать. Выядрив то ровніцёв, котра несе ёго мено і котра ся стала єдным з главных теоретічных стовпів полароґрафічной методы і доднесь є найцітованїшым научным вїслїдком словацького науковця. Попри Іликовічовій ровніцї є браз важна і Гейровского – Ільковічова ровніця, котру сформуловали довєдна і котра пописує ?priebeh лімітного діфузного пруду в реверзібілных редокс сістемах.

Жытелї сідліска коло станіцї метра Ладві ся з несподїванём заставлёвали коло будовы Інштітуту фізікалной хемії Ярослава Гейровского Академії наук ЧР і фотили собі ю. На бочній стїнї інштітуту ся в роцї 2022 обявив великый напис з Гейровского – Ільковічовов ровніцёв. Інштітут фізікалной хемії Ярослава Гейровского Академії наук ЧР ся так в рамках проєкта ONEM припоїв ід голандьскым міста Лайден, де стїны украшать уже вісем рівнїць, і Утрехт. Цілём того проєкта є вказоваит верейности красоту математіцького выядрїня фізікалных ці хеміцькых явів, припоминаит выжны научны обябы і особности, корты в данім містї жыли і творили.

Діоніз Ілковіч

За научны успіхы в полароґрафії собі міг выбрати річну штудійну стаж, котру перевів в Паріжу на Сорбоннї як штіпендіста французьской влады. В школскім роцї 1937/1938 абсолвовав тоту стаж в Фізікално-хемічнім інштітутї паріжской універзіты Сорбонна у професора Рене Одюберта (René Audubert). Ту штудовав ултрафіалову жару за помочі фотоелектрицькых компютерів.

Іщі через паріжску стаж рекомендовав професор Гейровскый, жебы ся Діоніз Ільковіч у них габілітовав на доцента. Діоніз наперед роздумовав, ці прияти тоту рекомендацію, но кедь по выголошіню автономії Словакії в роцї 1938 го Міністерство школства і освіты в Празї перепустило із штатных служеб ку 31. 12. 1938 і Міністерство школства і народной освіты Словакії го вызвало, жебы од 1. 2. 1939 наступив службу на Штатну словацьку реалку в Бардеёві, Ільковіч пожадав в януару 1939 о припущіня ід габілітації на Карловій універзітї в Празї і на основі того пожадав словацьке міністерство школства, жебы го вхабили в чешскій метрополї. Протягом року 1939 засїдала габілітачна комісія (професоры Гейровскый, Томічек і Завішка), котра написала 13-странову справу і были написаны посудкы і 26. 10. 1939 ся одбыв габілітачный колоквій. Заключітельна часть габілітачного конаня, а то габілітачна лекція, была становлена на 17. новембра 1939. Но, не одбыла ся про запертя чешскых высокых школ нїмецькыма націстами в Протекторатї Чехы і Морава.

В осени 1939 Словацькa высока школа технічна, основана в роцї 1937, пропоновала Діонізови Ільковічови пост міморядного професора технічной фізікы на місто чешского професроа Йосефа Саганка, котрый ся вернув до Бырна. Ільковіч пропозіцію прияв і Міністерство школства і народной освіты Словакії го на пропозіцію професорского колектіву СВШТ выменовало за міморядного професора технічной фізікы. За тыждень наступив на місто предносты Інштітуту технічной фізікы СВШТ, нескорї ведучого Катедры фізікы Електротехнічной факулты СВШТ. На тій позіції зістав 33 років (до року 1972). В Братїславі по зряджіню Природознавчой факулты Словацькой універзіты (або Універзіты Коменьского (1919), котра ся в роках 1939 – 1954 называла СУ) быв в октобру 1940 выменованый за міморядного негонорованого професора фізікы даной факулты СУ, што про нёго значіло далше педаґоґічне затяжіня, коли мав лем єдного асістента Дезідера Томкуляка, ку нёму прибыв штудент Імріх Старічек, Владимір Гайко з Кежмарку, пізнїшый председа САН, основатель ПрФ УПЙШ в Кошыцёх, єй декан і ректор УПЙШ, або фізікалный хемік, академік Войтєх Келле (Kellö), котрый быв тыж Русином із Ціґелькы. Діоніз Ілковіч так в подстатї приправлёвав першу ґенерацію словацькых высокошколскых педаґоґів і науковцїв – фізіків. Попри тім на Природознавчій факултї Словацькой універзіты вів лекції і семінары з хемії і фізікалной хемії. Одночасно вів і Фізікално–хемічны розговоры на Природознавчій факултї СУ, де в марцу 1943 позвав із універзіты в Ліпску професора, носителя Нобеловой цїны, Вернера Гайзенберґа (Wernera Heisenberga), основателя квантовой механікы.

Професор Ільковіч быв в Братїславі міморядно вытяженый адміністратівныма, орґанізачныма і педаґоґічныма повинностями і зато ёго научна робота уступила дозаду. По приходї до Братїславы публіковав в роцї 1940 лем в Празї написану моноґрафію Полароґрафія, што была ёго єдина научна  моноґрафія,  но до научных часописїв написав десяткы научных статей.

Діоніз Ілковіч – декан Природознавчой факулты Словацькой універзіты – 1942 – 1945

По войнї Діоніз Ільковіч, в тім часї уже рядный професор фізікы на СВШТ і на ПФ СУ пожадав о докінчіня габілітації. І так 3. мая 1946 му професорскый колектів ПрФ Карловой універзіты удїлив veniam docendi про шпеціалізацію фізікална хемія. Розсяг Ільковічовой педаґоґічной дїятельности ся по войнї іщі розшырив. На Лїкарьскій факултї СУ вів лекції і семінары із лїкарьской фізікы і дочасно быв і предностом Інштітуту лїкарьской фізікы на ЛФ СУ. Кедь ку тому прирахуєме і лекції і семінары, котры вів на Природознавчій факултї СУ і на СВШТ, было то поступнї над ёго силы. Зато повторно пожадав доцента др. Вілема Кунзла, жебы пришов до Братїславы. По далшых двох роках адміністратівного натїгованя, чешскый доцент Вілем Кунзл ся у фебруару 1948 став предностом Фізікалного інштітуту ПрФ СУ в Братїславі і взяв на себе главну тяжобу педаґоґічной дїятелности на ПрФ СУ. Діоніз Ільковіч дефінітівно перестав учіти на ПрФ СУ в роцї 1951 і наповно ся зачав веновати лем своїй педаґоґічній і орґанізачній роботї на Електротехнічній факултї СВШТ, днесь СТУ.

Зачатком 50. років 20. стороча ся професор Діоніз Ільковіч концентровав на основаня Словацькой і Чехо-словацькой академії наук. По вытворїню Словацькой академії наук 18-го юна 1953 быв выменованый за рядного члена – академіка САН і став ся єй научным секретарём. Окрем того быв і підпредседом математічно-фізікалной секції ЧСАН і председом комісії про математіку і фізіку САН. З той комісії взникнув наперед в роцї 1955 Кабінет фізікы САН (з двома заместнанцями) і в роцї 1958 Лабораторій фізікы САН із 20 заместнанцями. 3-го януара 1963 взникнув Фізікалный інштітут САН із 60 заместнанцями. Діоніз Ільковіч стояв на ёго чалї до року 1973.

І так мож повісти, же Діоніз Ільковіч стояв при зродї і першім розвої трёх основных фізікалных робочіх міст Словакії: Інштітуту технічной фізікы СВШТ, Фізікалного інштітуту Природзнавчой факулты Словацькой універзіты і Фізікалного інштітуту САН. З них ся поступно розвинули практічно вшыткы далшы фізікалны робочі міста на Словакії. Кедь ку тому придаме Ільковічову педаґоґічну дїятельность і факт, же выховав першых фізіків як своїх асістентів, мож повісти, же правом ся Діоніз Ільковіч выголошує / поважує за основателя словацькой фізікы.

На розвoї словацькой фізікы брав участь і в пізнїшых роках. Быв ведучім Катедры фізікы Електротехнічной факулты СВШТ, председом Научного колеґія фізікы САН, председом Народного комітета про чісту і апліковану фізіку, членом председніцьтва Словацькой комісії про удїлёваня научных годностей. Быв тыж главынм редактором научного часопису САН од ёго основаня в роцї 1957, а то Matematicko-fyzikálneho časopisu SAV.

Діоніз Ільковіч і ёго Фізіка

Oкремов капітолов Ільковічовой научно-педаґоґічной дїятельности было написаня і выданя двох учебників.

1. Векторова кількость (Vektorový počet) (выданый v  1945. і в 1950. роцї)

2. Першого словацького высокошколского учебника – Фізіка, котрый в роках 1958 – 1971 вышов в пятёх выданях в цїлковім накладї 40 000 фалатків/екземпларів. І днес( є то все модерный учебник фізікы, дослїдно писаный векторовов кількостёв, котрый обсяговав главны области фізікы. Хоць быв назначеный про штудентів технікы і первістно про тых слухачів, котры навщівлёвали Ільковічовы лекції, хосновав ся і на Природознавчій факултї СУ. В шпеціалізованых часописах было публікованых з Ільковічом як автором або сполуавтором 17 оріґіналных научных робот і в часописї „Rozhledy matematicko-přirodovědecké“ Діоніз Ільковіч публіковав 6 рефератів.

Фізіка Діоніза Ільковіча

Всесторонно розвинутый Діоніз Ільковіч

Професор Діоніз Ільковіч ся протягом ІІ. світовой войны в Братїславі і нескорї, аж до своёй смерти, став главнов научнов поставов словацькой фізікы. Фізіци, котрых выховав, і ёго співробітници гварили, же быв барз нарочный, но одночасно барз методічный. Не стерьпів неясне выядрёваня і дбав на точно дефінованы терміны. Ёго лекції мали все ясну і продуману концепцію, были без словного баласту і їх приправі присвятив много часу, враховано властноручно вырабляных помічників, котрыма демонштровав высвітлёваны явлїня. Быв докладом того, же добрый учітель може про своїх штудентів зробити барз велё і без надбытку пінязей і в цїлковій планій атмосфері в сполочности.

Подля слов ёго штудентів быв професор Ілковіч особностёв, котру характерізовала нелем міморядна научна ерудіція, компетентность, но і непреконательна працовитость, а ку тому і особисты, незвычайны характеровы властности. Ёго одношіня ід штудентім было повне решпекту ку ним як ку колеґім. То, же много часу посвятив приправі лекцій, тыж го характерізує як доброго учітеля. Научну карьєру не ставлял над інтересы своїх штудентів. Або же за штудійну літературу, котру про штудентів написав, не брав жадный гонорар, бо подля нёго бы то было про них дороге.

Школы і інштітуты будовав дословно своїма руками – в синїм плащу стяговав бутор, запаяв електрицькы выпіначі і засувкы, збивав школскы лавкы і підлогы; єден час докінця заряджовав інтернат Горьскый парк і бывав там довєдна із штудентами. Мав на старости і реновацію Смоленіцького замку про потребы Словацькой академії наук.

Діоніз Ільковіч не быв сухым патроном. Інтересовав ся о културу, природу і шпорт. Ёго дївкы потвердили, же їм посвятив цїлы вікенды і малоколи дома бісїдовав о роботї. Занимав ся шпортовым лїтанём на ветронёх і малых летадлах. Знав грати на многых музичных інштрументах. Грав на гуслях, на гармоніцї, цімбалї, балалайцї і мандолинї. Владїв веце языками – як вшыткы сородинцї і отець, знав по французькы, анґліцькы, мадярьскы, руськы, чеськы, словацькы і по русиньскы.

Діоніз Ільковіч – послїднї рокы жывота і оцїніня названы ёго меном 

В марцу 1976 одышов професор Ілковіч на пензію. Но і на пензії ся інтересовав дїятельностёв у фізіцї на Словакії, на катедрі і в цїлій фізікалній комунітї. Не вжыв собі довго пензії, вмер скоро, 3-го авґуста 1980 в Братїславі як 73,5 рочный.

В роцї 1982 председніцьтво САН зрядило Честну плакету Діоніза Ілковіча за заслугы у фізікално-хемічных науках.

Кедь в Млиньскій долинї в Братїславі взникло за соціалізму „академічне місточко‟, де мають центры Факулта електротехнікы і інформатікы СТУ, Математічно-фізікална факулта і Природознавча факулта Універзіты Коменьского, то значіть бывшы робочі міста Діоніза Ільковіча, Народный выбор главного міста Братїслава назвав в 80. роках 20. стороча уліцю, котра веде ку тому ареалу, Ілковічовов уліцёв.  

Памнятна табла Діонізови Ільковічови – 26. 9. 2005

З нагоды отворїня нового академічного рока 2005/2006 одкрыли памнятну таблу професорови Діонізови Ілковічови на будові СТУ на Мітній уліцї в Братїславі – дня 26. 9. 2005.

По академікови Діонізови Ілковічови славностнї назвали і універзітну авлу СТУ, перед котров ся находить тота памнятна табла. Была одкрыта председом САН, проф. Штефаном Лубім, ДрСц. за участи ёго жены Ленкы, дївок Дашы і Евы, внука, презідента Ґашпаровіча  і челных предсдтавітелїв СТУ і штудентів.

Лавдація в честь академіка Діоніза Ілковіча – 7. 1. 2008

7. януара 2008 ся одбыла Лавдація з нагоды одкрытя скляняного рельєфа Діоніза Ілковіча у вестібулї Хемічного інштітуту САН в ареалї САН на Патронцї в Братїславі. Лавдацію прочітав  директор Хемічного інштітуту САН в Братїславі, Інґ. Іґор Тварошка, ДрСц., фізікалный хемік.

Одкрытя скляняного рельєфа Діоніза Ілковіча у вестібулї Хемічного інштітуту САН в ареалї САН на Патронцї в Братїславі, злїва: академік Мілан Чіч, міністер школства, підпредседа влады Душан Чапловіч,… Ленка Ілковічова, жена Діоніза, Ева Потваёва – ёго дївка… Іґор Тварошка

В 2018. роцї была одкрыта памнятна бронзова табла з рельєфом Діоніза Ільковіча на плотї днешнёй Середнёй школы педаґоґічной, колись Реалной руськой ґімназії в Пряшові. Авторков обидвох рельєфів є Діонізова дївка – Ева Потфаёва–Ілковічова, академічна сохарька.

По професорови Ілковічови є назване оцїнїня педаґоґів і непедаґоґів на школах, котры присвятили свій жывот дїтём в области природных нук в рамках мімошколской дїятелности – Цїна Діоніза Ілковіча, котра была першый раз удїлена в 2017-ім роцї. Основана была словацьков технолоґічнов сполочностёв ПосАм, котра є доднесь єй главным партнером. Од року 2019 орґанізацію Цїны перевзяла нововзникнута Фундація Діоніза Ілковіча – на підпору талентованых штудентів.

Діоніз Ільковіч, ёго тітулы і оцїнїня

1932  РНДр., 1940 – міморядный професор на СВШТ і СУ, 1946 – доцент на ПФ КУ, 1953 – академік САН, 1956 – ДрСц., 1969 – Dr. h. c. – УК в Братїславі

За свої заслугы здобыв Діоніз Ілковіч ряд вызначных оцїнїнь:

Dr.h.c. Універзіты Коменьского, Честна Гейровского плакета ЧСАН, бронзова і стріберна плакипиета ЧСАН За заслугу о науку і людство, Медайла Я. А. Коменьского, Rad práce / Орден роботы, Штатна цїна ССР за міморядны заслугы о розвой фізікалных наук на Словеньску, Злата медайла САН і Злата медайла Ярослава Гейровского – кедь уведеме лем тоты найвызначнїшы.

Ёго штуденты і співпрацовници: prof. Vladimír Hajko, prof. Vojtech Kellö, prof. Ing. Ján Garaj, DrSc., RNDr. Milan Petráš, рrof. RNDr. Július Krempaský  і многы далшы.

Діоніз Ільковіч – незабываючій і облюбленый учітель і добрый чоловік

Пригоды з Діонізом Ільковічом

Пригода – Заказ паркованя!

Zásadovosť v myslení a jednaní mu pripravili nejednu traumu aj v spoločenskej aktivite. Bol presvedčeným kresťanom a to mu vtedajší politický predstavitelia neustále vyhadzovali na oči, a to najmä potom, keď s najlepším úmyslom, že takto bude môcť účinnejšie presadzovať svoje zámery v oblasti budovania školstva a vedy na Slovensku, vstúpil do KSČ. Treba pripomenúť, že v tých rokoch v riadiacej funkcii nemohol pôsobiť nestraník a človek, ktorý neabsolvoval Večernú univerzitu marxizmu – leninizmu. Traduje sa aj jeho odpoveď na výčitku straníckych funkcionárov, že v nedeľu videli parkovať jeho auto pri kostole františkánov: „Nie som si vedomý toho, že by tam bola dopravná značka Zákaz parkovania“. Alebo keď mu na ÚV KSS vyčítali: „Povráva sa, že svoje dcéry vodíte do kostola“, odpovedal: „Ja ich tam nevodím, ja ich tam vozím“.

Пригода о страченім автї: Меджі штудентами ся традовало, якый быв професор Ільковіч розсїяный. Кедь ся раз вернув із Прагы летадлом із засїданя Чехословацькой академії наук домів до Братїславы, пришов на другый день до ґаражу за своїм автом, жебы пішов на факулту, но авта там не было. Нагласив украджіня авта на поліції або Верейній безпечности тогды, но і тота нашла авто запарковане перед будовов ЧСАН в Празї. Варіантов той пригоды є, же професора Ільковіча одвіз з Прагы до Братїславы колеґа автом, бо він забыв, же до Прагы він сам пришов на своїм автї J.

Чоловік як вектор: Або на єднім екзаменї професор Ільковіч не быв спокійный з одповідёв єдного штудента і вышмарив го із скушкы із словами: „Вызьмейте собі індекс і ідьте гет!‟ Штудент не реаґовав і професор Ільковіч ся го просить: „Чом не одходите?‟ А штудент му одповів: „Тадь сьте мі не удали вектор або напрям!‟

О ашпірантьскій екзаменї професора Кремпаского, штудента і колеґы проф. Ілковіча, котра свідчіть о спонтанности Д. Ільковіча, котрый быв членом комісії на ашпірантьскій скушцї із марксізма-ленінізма. Кедь будучому професорови Кремпаскому скушаючій професор Рогаль – Ільків положив вопрос о гмотї і він зачав одповідати так, же Ленїн о тім вопросї написав в своїй роботї…. Професор Ільковіч го перерушив і зачав з професором Рогалём-Ільківом остру діскусію на тему „гмота‟. Скоро по годиновій дінамічній дебатї меджі нима двома ознамили ашпірантови Кремпаскому, же скушку зробив, хоць не повів ани єдно цїле речіня‟.

Знаєте професора Ільковіча? Ільковіч быв на єдній служобній дразї в Кієві, де ся стрітив із вызначным совєтьскым хеміком, академіком А.І. Бродьскым. Кедь ся взаємно представили єден другому, стало ся, же академік Бродьскы не зареґістровав призвіско професора Ільковіча і попросив ся го, ці нагодов не знає в Братїславі професора Діоніза Ільковіча, котрого роботы проштудовав і высоко собі їх важить.

Бібліоґрафія

ILKOVIČ, Vladimír, DUBNIČKA, Stanislav: Profesor Dionýz Ilkovič. Svetová osobnosť modernej fyziky. Bratislava: Perfekt. 2015, 102 s. ISBN 978-80-8046-719-7

LEKSA – PICHANIČ, Vladimír: Dionýz Ilkovič. Tri rovnice. In: Vzdelaní príbuzní. Príbehy našich vedcov. Bratislava: Perfekt. 2015, s. 148–153. ISBN 978-80-8046-601-5

PETRAŠKO, Ľudovít:  А svetlo bolo ako vo dne. V Prešove na konci vojny. Prešov, 2016???

ŠEBESTA, Juraj: Zakladateľ slovenskej fyziky. Život a dielo Dionýza Ilkoviča. Bratislava: Slovenská technická univerzita vo vydavateľstve SPEKTRUM STU, 2019, 477 s. ISBN 978-80-227-4879-7

Інтернетовы жрїдла:

https://sk.wikipedia.org/wiki/Dion%C3%BDz_Ilkovi%C4%8D – Dionýz Ilkovič

http://kf-lin.elf.stuba.sk/Ilkovic-storocnica/Dionyz_Ilkovic.html

https://spravy.rtvs.sk/2022/01/dionyz-ilkovic-patril-medzi-fyzikalnych-chemikov-svetovych-rozmerov/ – Dionýz Ilkovič patril medzi fyzikálnych chemikov svetových rozmerov

https://www.rusyn.sk/zalozil-fyziku-na-slovensku-ilkovic-viedol-ziakov-k-mudrosti-na-ukor-svojej-vedeckej-kariery/

http://www.szemelyisegek.hu/index.php?os=zivotopis&ID=1728 – OSOBNOSTI.sk – аkademik Dionýz Ilkovič, významný slovenský chemik a fyzik

http://novinar.ilkovic.eu/#uvod

http://novinar.ilkovic.eu/#obsah

https://dennikn.sk/blog/2195958/z-kaviarne-do-cely-smrti-pribeh-alexeja-ilkovica/ – Peter Medviď: Blog – 20. decembra 2020 – 16:121 003 – Z kaviarne do cely smrti. Príbeh Alexeja Iľkoviča  – TA TAKE TOWN

https://www.sav.sk/?lang=sk&charset=&doc=services-news&news_no=1738 – PAMÄTNÝ RELIÉF DIONÝZA ILKOVIČA, 7. 1. 2008

https://www.sav.sk/index.php?lang=sk&charset=&doc=services-news&news_no=591  PAMÄTNÁ TABUĽA DIONÝZOVI ILKOVIČOVI – 26. 9. 2005

https://www.facebook.com/rusyn.sk/posts/vojtech-kell%C3%B6-prof-rndr-10051919-narodil-sa-v-cige%C4%BEke-okr-bardejov-chemik-pedag%C3%B3/1357452504452287/ – VOJTECH KELLÖ, prof. RNDr.

https://sk.wikipedia.org/wiki/Vladim%C3%ADr_Hajko – Vladimír Hajko

https://www.rusyn.sk/11192-sk/rusinske-kalendarium/

TASR – 7. jún 2008 o 16:33  – Odhalili pamätnú tabuľu významnému slovenskému vedcovi D. Ilkovičovi – Čítajte viac: https://domov.sme.sk/c/3666511/odhalili-pamatnu-tabulu-vyznamnemu-slovenskemu-vedcovi-d-ilkovicovi.html

https://www.fulianka.sk/obec-2/osobnosti-obce/ – Osobnosti obce

https://vedanadosah.cvtisr.sk/priroda/fyzika/vedeli-ste-praha-sa-stala-tretim-europskym-mestom-s-malbou-fyzikalnej-rovnice-na-verejnosti/

https://cs.wikipedia.org/wiki/Jaroslav_Heyrovsk%C3%BD

https://www.equark.sk/index.php?cl=scientist&iid=31

https://www.osobnosti.sk/osobnost/dionyz-ilkovic-1005