…Руськы Пекляны, Руська Кайня…. Руська Нова Вес, де днес( уже нихто не бісїдує по русиньскы, або бывшый Руськый Крючов, днеси вже лем Крючов, бо недавно там староста мав зорґанізовати референдум, на основі котрого жытелї Крючова выпустили із назвы свого села адъєктівум Руськый, бо вни не суть подля старосты Русе од Москвы. Яке основне недорозумлїня і незнаня своёй історії. Як повіла Янка, нашы предкове сі гварили руськы люде, нашы люде…

Може бы ся нам любило быти Французами, Чехами – або найкорї Словаками, но кедь суть або были обидвоє нашы родічі Русины, так хто потім сьме? Французы, Чехы, Словакы – або – Русины.

(Rusíni / Русины – Rusnáci / Руснаци – Karpatoruse / Карпаторусе – rus´kŷ ľude / руськы люде – našŷ ľude / нашы люде – ľude, kotrŷ bisidujuť po našomu / люде, котры бісїдують по нашому – ľude rus´koj virŷ (grekokatolyc´koj abo pravoslavnoj) / люде руськой віры (ґрекокатолицькой або православной)

Так хто мы Русины сьме? Што нас найвеце характерізує? Наша назва? Кілько сінонімів нашого назвная маме. Тадь то є добрї, но все то вызывать далшый вопрос. Но прецї лем, што нас найвеце характрізує? Писмо? Азбука? Язык нашых предків? Якый язык? Писаный? Бісїдованый? Выходный кіріло-мефодійскый духовный обряд?

Я собі думам, же найвеце бы нас мало характерізовати то, што передаваме (одовздаваме) своїм дїтём. А што їм передаваме дале – од нашых мам і отцїв? Выходну літурґію вже нелем бісїдовану, но вже даґде і співану по словацькы? Язык? Бісїдуєме з нашыма дїтме по нашому? Дакотры гей, но векшына нє. Учіме їх русиньскый язык в школах? Маєме в русиньскых селах і містах, де жыють Русины, основны школы з навчалным языком русиньскым? Дві! В Калній Розтоцї і в Кленовій в окресї Снина.А єдну матерьску школу в Чабинах. А з навчанём языка русинського – штири. В Радване над Лабірцём, у Свіднику і дві основны школы в Меджілабірцях. А іщі маєме 25 вечернїх школ русиньского языка про дїти і дорослых ОЗ Колысочка – Kolíska, де ся дїти учать русиньскый язык єдну годину тыжденно – по школї – подобнї як мають кружкы.

Што нас іщі характерізує? Найкрасшый бук на світї – в храненій країнній области – в єдлинї коло Вышного Комарника, на польско-словацькій граніцї, котрый обявив даньскый лїсник Ларссен із Данска. А іщі маєме 1000-метровы Бескіды, тыж на польско-словацькій граніцї, прекрасны Полонины – народный парк на словацько-україньскій граніцї, выше 300-рочны деревяны церкви, дїло нашых шыковный предків.
Так хто сьме мы Русины? Руснаци і руськы люде, котры в часох І. світовой войны терпіли в Талергофі за свою віру і свій язык, бо їх пожовав ракуськый цісярь за великоруськых шпіонів.
Сьме бывшый штатотворный народ першой Чехословацькой републікы з трёма урядныма языками: чешскым, словацькым і русиньскым.
Сьме народ нивыдкы, бо Анді Варгол не знав, выдкы пришли ёго родічі до США, до Пітсбурґу.
Сьме народ нихто, котры ся стратив з мапы Европы на 40 орків. Од 1950-го до 1990 року.
Сьме народ, котрому на 18 років заказали ёго церьков (1950 – 1968), но не ёго віру.
Сьме народ, котрого політічны представітелї ся в часох екзістенції першой ЧСР не знали догоднути, якый язык є наш народотворный. Мы зо вже днесь знаме. Нашым народным языком є язык русиньскый, бо нашы дїдове, бабы, нянкове і мамы не бісїдовали нїґда ани по україньскы а кедь бїсїдоваи по руськы, так то было в днешнїм понїманю по русинськы.
Каждый выспелый, културный народ розвивать свою културу в літературнім языкку. Бо ї так розвивать на высшій уровни. Мы го маєме – лем недавно, од року 1995, но маєме. А кілько нашы людей го хоснує і знає, же го маме? Но можеме в нїм учіти дїти в школах, писати новинкы, книжкы, научны творы… і так го розвивати.
Не ганьбийме ся за свої русиньскы корїня. Бо кедь ся за них ганьбиме, та за кого ся ганьбиме? За свою маму і свого нянька, кедь суть або были Русины? Тадь то є найвекша ганьба ганьбити ся за своїх родічів і народности, котру нам передаюти од своїх родічів. Зато собі напишме в счітацїх гарках в фебруару 2021 – в часї зрахованя жытелїв, домів і квартелїв – русиньску народность і русиньскый материньскый язык. А кебы з тым старшы люде мали проблемы, бо зрахованя буде перебігати лем електронічнов формов, та старостове і уряднице сільскых урядів їм, вірьме, поможуть.
Сьме найзападнїшый автохтонный выходославяньскый европскый народ, котрого представітелї жыють в діаспорї в пятёх країнах середнёй Европы. Тым, же жыєме на граніцї выходных і западных Славян, маєме найвеце букв в нашій азбуцї – 36. Знаєме высловити звукы вшыткых Славян і сьме прямы продовжователї кіріло-мефодійской традіції – в писмї і в духовнім жывотї, бо доднесь ся в нашых церквях служить літурґія і в церковно-славяньскім языку.
Сьме ту і віриме, же то так буде тырвати іщї барз довго на то, жебы сьме змудрїли і своїм дїтём передали то, што сьме дістали до дару од нашых предків. Од нашых будителїв 90-х років 20-го стороча сьме дістали кодіфікованый язык, котрый свідчіть о нашій выспелости, так го гордо розвивайме і не ганьбийме ся за нёго. Моя народность є русиньска і мій материньскый язык є тыж русиньскый.